Роздивіться ілюстрацію й дайте відповіді на запитання. 1. Про які особливості відносин Литви й Польщі на початку XVI ст. свідчить ілюстрація? Яка подія визначила такі відносини? 2. Де зображено короля? Хто перебуває навколо нього? 3. Про що свідчать зображення гербів?

Король польський і великий князь литовський Олександр Ка-зимирович на засіданні сейму. 1506 р.

1. Передумови Люблінської унії

Шлях до об’єднання Великого князівства Литовського (ВКЛ) з Королівством Польським був доволі тривалим. Започаткувала його Кревська унія 1385 р. Однак у другій половині XV ст. почав набирати сил новий суперник Литви - Московське князівство. На початку XVI ст. Велике князівство Литовське у війнах із Московією втратило майже третину своєї території, зокрема Чернігово-Сіверщину й Смоленщину. Ситуація загострилася в середині XVI ст., коли московський цар Іван IV Грозний, маючи намір здобути вихід до Балтійського моря, розпочав війну проти Лівонського ордену. Литва, що підтримувала лівонців, згодом опинилася на межі катастрофи. Адже московський цар, дізнавшись про литовсько-лівонський союз, висунув нові територіальні претензії - на Київ, Волинь та Поділля, які він назвав «отчиною його предка,

Святого Володимира». Щоб уникнути цілковитого завоювання Москвою, князівству Литовському було необхідно знайти надійного союзника. Єдиним реальним кандидатом на таку роль було Королівство Польське, з яким Велике князівство Литовське вже вісім разів обговорювало й укладало різноманітні угоди-унії. З ним же було пов’язане особою спільного монарха.

Портрет польського короля Сигізмунда ІІ Августа. Художник Л. Кранах Молодший. Близько 1553 р.

Сигізмунд ІІ Август (1520-1572) - король польський і великий князь литовський, останній представник династії Ягеллонів (Ягайловичів), які правили у Великому князівстві Литовському та Королівстві Польському понад століття. Син Сигізмунда I та Бони Сфорци Арагонської. Затвердив Люблінську унію, що, окрім іншого, передбачала зміну спадкової монархії виборною.

Попри переваги зовнішньополітичних чинників, поступове зближення Литви з Польщею ускладнювали особливості внутрішнього життя Великого князівства Литовського загалом і українських земель зокрема. Адже в обговоренні ідеї унії брали участь литовські, польські та українські можновладці.

Федеративна держава - союзна держава, що складається з кількох державних утворень, кожне з яких, зберігаючи власні органи влади, підпорядковується спільним органам влади. Магнати (від magnatus - багата, знатна людина) - аристократи, родовиті великі землевласники (бояри, князі, шляхтичі, пани, старшини та ін.).

Литовська шляхта, з одного боку, відчуваючи тиск Москви, намагалася поєднатись із польською, аби не стати жертвою Івана Грозного, чутки про тиранію якого ширилися усією Європою. З іншого боку, дрібна литовська знать, невдоволена пануванням магнатів, сподівалася, що внаслідок об’єднання здобуде такі самі привілеї, якими користувалася у своїй державі польська шляхта. Литовські магнати, що мали панівне становище в державі, побоюючись втратити свій статус, принципово виступали за незалежність Литви і погоджувалися на об’єднання «двох рівних держав» за умови збереження окремого литовського сейму (парламенту).

Польські магнати та шляхта загалом підтримували ідею об’єднання обох держав. Вони вбачали в цьому можливість отримати нові землі й залежних селян. Завдяки укладанню шлюбів, успадкуванню маєтків і наділів поляки обіймали дедалі більше посад на Волині, Поділлі й Підляшші.

Князі й магнати, усвідомлюючи зовнішньополітичну слабкість Литви, схвально ставилися до об’єднання з Польщею. Вони розраховували, що литовсько-польський союз посилить обороноздатність країни, допоможе захистити південні кордони від турецько-татарських набігів і припинить напади польської шляхти у польсько-українському порубіжжі. Крім того, українських князів на

той час пов’язували з польською шляхтою непоодинокі родинні зв’язки. Приміром, Василь-Костянтин Острозький одружився із Софією Тарнавською, донькою польського магната і коронного гетьмана Яна Тарнавського. Дрібна українська шляхта підтримала ідею унії, гадаючи, що внаслідок об’єднання Литви й Польщі здобуде такі самі права, привілеї та посади, якими користувалися українські магнати.

Прочитайте текст джерела й дайте відповіді на запитання. 1. Чому український князь виступав на сеймі з промовою «спільним станам Польської Корони зі станами Великого князівства Литовського»? 2. Що мав на увазі князь, коли казав, що належить до народу, який «кожному народові рівний шляхетністю»? 3. Чим відрізнялися віросповідання поляків та українців, про які йдеться в джерелі? 4. Чому, на вашу думку, князь відстоював право на свободу віросповідання та збереження місцевих звичаїв?

«Під час сейму в Любліні 1569 р., на якому вкотре обговорювали питання об'єднання (унії) Великого князівства Литовського та Королівства Польського, український князь Костянтин Вишневецький звернувся до присутніх з такими словами: "І на цьому перед Вашою Королівською Милістю наголошуємо, що погоджуємося на (приєднання) як люди вільні, свободні, щоб це не принизило нашої шляхетної гідності. Бо ж ми є народом так поштивим, що жодному народові і на світі не поступимося, і впевнені, що кожному народові рівні шляхетністю... Також просимо, оскільки ми (з поляками) різної віри, а власне ми - греки, то щоб нас і в цьому не було понижено і щоб нікого не примушували до іншої віри"».

2. Люблінський унійний сейм 1569 р.

Спільний литовсько-польський сейм розпочався 10 січня 1569 р. у місті Любліні. Пів року польські та литовські посли не могли дійти згоди. Представники Польщі пропонували унію, за якою Велике князівство Литовське зливалося з Королівством Польським у єдину державу; окремими в Литовському князівстві мали лишатися тільки адміністрація та судочинство. Литовські посли чинили опір: вони прагнули зберегти якомога повнішу державну окреміш-ність князівства. Проте серед литовських представників не було єдності. Князі й магнати та середня й дрібна шляхта обстоювали передусім власні станові інтереси. Не дійшовши згоди з поляками, литовські та частина руських князів і магнатів у ніч на 1 березня покинули люблінський сейм і роз’їхалися по маєтках готуватися до воєнних дій проти Польщі.

Розбрат у таборі литовських представників вдало використали поляки. Король Сигізмунд ІІ Август, спираючись на підтримку дрібної та середньої шляхти, у березні та травні 1569 р. видав універсали про приєднання Підляшшя й Волині до Королівства Польського. За першим універсалом місцеву дрібну шляхту було зрівняно в правах із польською. Наступний королівський універсал проголосив приєднання до Польщі Київщини й Брацлавщини. «Надзвичайно важливо для Речі Посполитої, щоб Київ перебував під владою Польської держави, оскільки Київ - це ворота усіх тих володінь, до яких належать Волинь і Поділля».

Інкорпорація українських земель до Польщі видавалась за повернення власних володінь. Поляки стверджували, що Русь здавна належала Короні. Очевидно, що ця теорія була запропонована на противагу московським зазіханням на руську спадщину.

Рішучі заходи Польщі змусили литовських і українських магнатів повернутися за стіл переговорів. Уболіваючи за цілісність своїх маєтків, литовські князі погодилися на унію й не виступали проти того, що українські землі було передано Польській Короні. Українські князі також звели свої вимоги до мінімуму - свободи віросповідання, непорушності місцевих звичаїв та вільного користування рідною мовою. Після підтвердження королем давніх прав на вірність Речі Посполитій присягнули най-впливовіші представники української делегації: київський воєвода князь Костянтин Острозький, волинський воєвода князь Олександр Чорторийський, староста житомирський князь Василь-Костянтин Вишне-вецький, староста луцький, брацлавський і вінницький князь Богуш Корецький та ін.

Український князь В.-К. Острозький, представляючи інтереси Київщини на люблінському сеймі, намагався дистанціюватися і від литовців, і від поляків. Тож, коли литовські магнати демонстративно покинули Люблін, князь Острозький не пішов разом із ними. Проте через кілька днів він не з’явився на заздалегідь заплановану зустріч із королем Сигізмундом ІІ Августом, пояснюючи свою відсутність тим, що не має повноважень представляти інтереси усіх українських земель. Наступного дня, вдаючи хворого, князь пропустив засідання сенату і згодом виїхав до свого польського маєтку, переконавши короля, що повернеться на Люблінський сейм щойно одужає.

Картина польського художника Я. Матейка «Люблінська унія» написана в 1869 р. на честь трьохсотліття укладення угоди. Полотно належить Національному музею у Варшаві та виставлене у Люблінському музеї.

1. Центральним персонажем твору є польський король і великий князь литовський Сигізмунд ІІ Август, зображений із розп’яттям у правій руці. 2. Король стоїть на тлі герба Речі Посполитої. Вище праворуч і ліворуч від герба зображені: герб Галицько-Волинської держави (жовтий лев на синьому тлі) та Великого князівства Литовського (вершник на білому коні з мечем та щитом). Про що, на вашу думку, може свідчити наявність у сюжеті картини різних гербів? 3. Серед противників унії художник зобразив литовського канцлера Миколая Радзивілла Рудого. Він стоїть навколішки по ліву руку від короля. Якими художніми засобами автор відобразив небажання канцлера присягати на вірність унії? 4. У лівому кутку картини стоїть український князь Михайло Ви-шневецький і тримає в руках хоругву, на якій зображено герб Русі - архангела Михаїла. Поруч із Вишневецьким, одягнений у форму польського крилатого гусара із хоругвою Корони Польської - Роман Сангушко. Що це могло символізувати? 5. Представників роду Острозьких - Василя-Костянтина Острозького та його сина Януша - Я. Матейко зобразив праворуч від короля. Перший справді був серед підписантів акта унії як київський воєвода, проте Януша на сеймі бути не могло. З якою метою автор зобразив юнака? 6. Окремою групою на картині Я. Матейка зображені жінки на чолі з сестрою короля Анною - майбутньою королевою Речі Посполитої. Як гадаєте, чи була Анна реальною учасницею сейму? Чи мали право жінки брати участь у політичних заходах? Ким могли бути жінки із почту Анни?

3. Державний устрій Речі Посполитої

1 липня 1569 р. сейм виніс ухвалу про унію Великого князівства Литовського та Королівства Польського. Нову державу - Річ Посполиту мав очолювати єдиний король, спільно обраний і коронований як польський король і як

великий князь литовський. Найвищим органом влади був спільний сейм, який складався з двох палат: сенату і посольської ізби. Сейм скликали один раз на два роки, усі рішення сейму приймали за принципом ліберум вето (liberum veto).

Ліберум вето (liberum veto) -

принцип одноголосного прийняття рішень, який утвердився у сеймовій практиці Речі Посполитої у другій половині XVI ст.

У період між сеймами державою керував король, владу якого обмежували постійні представники із середовища шляхти. Угоди з іншими державами слід було укладати від імені Речі Посполитої. Литовська, українська, білоруська й польська шляхта зрівнювалися у правах та отримували право на землеволодіння по всій території Речі Посполитої. Було ліквідовано митні кордони. Литва зберігала певну самостійність: право й суд, адміністрацію, військо, скарб. Було гарантовано збереження «руської мови» в публічній та діловій сферах.

Прочитайте текст джерела й дайте відповіді на запитання. 1. Як гадаєте, чи дотримувалася королівська канцелярія акту унії, надсилаючи листи до української шляхти польською мовою? 2. Чому українська знать наполягала на зверненні у листуванні до неї українською (руською) мовою? 3. Висловіть припущення, чи відреагував король на звернення українців.

«Видані листи вашої королівської милості братії нашій і найменшим слугам і підданим вашої королівської милості, письмом польським писані, що викликають нас перед маєстат вашої королівської милості, нашого милостивого пана. Хоч, найясні-ший милостивий королю, за ухвалою унії листи з канцелярії вашої королівської милості не іншим, а тільки руським письмом мають бути видані... Тож, нашими

просьбами просимо, щоб ваша королівська милість при привілею і свободах наших нас залишити і до нас листи з канцелярії вашої королівської милості руським письмом видавати наказати благоволив. [...] Писаний у Брацлаві, місяця липня 7 дня».

Лист брацлавської шляхти королю Стефану Баторію

4. Структура державної влади у Речі Посполитій

Проаналізуйте схему, дайте відповіді на запитання й виконайте завдання. 1. Поміркуйте, чи всі верстви суспільства брали участь в управлінні державою. 2. Аргументуйте чи спростуйте твердження, що Річ Посполита була шляхетською республікою. 3. Обґрунтуйте твердження, що влада короля була обмеженою, проте й не була слабкою. 4. Уявіть себе представником влади Речі Посполитої. Який орган влади ви б воліли представляти? До якої верстви суспільства належали б? Чиї інтереси відстоювали б? Поясніть свою позицію.

КОРОЛЬ

від його імені видавали усі ухвали сейму

• був обраний сеймом пожиттєво

• роздавав у володіння державні маєтки

• призначав (пожиттєво) на усі світські посади та місцеві уряди

• скликав сейм, під час його роботи був головою сенату

ЗАГАЛЬНИЙ (вальний) СЕЙМ

двопалатний вищий законодавчий орган влади (парламент)

без згоди сейму король не міг

• ухвалювати закони

• запроваджувати податки й мита

• брати шлюб

• скликати шляхетське ополчення (військо)

Ухвали сейму мали силу на всій території Речі Посполитої; будь-який депутат міг скасувати постанову сейму, ухвалену навіть більшістю голосів (мав право вето)

Роздивіться ілюстрації на с. 26 і дайте відповіді на запитання. 1. Яких історичних діячів зображено на першій ілюстрації? 2. Чому автор пам’ятника, зображеного на другій ілюстрації, обрав саме такий сюжет для втілення ідеї Люблінської унії? 3. Що спільного в сюжетах ілюстрацій, у чому істотна відмінність?

Пам’ятник на честь 500-річчя Кревської унії 1385 р. Краків

Фрагмент монумента на честь Люблінської унії 1569 р. Люблін

5. Наслідки Люблінської унії для українських земель

Унаслідок Люблінського унійного сейму більшість українських земель було об’єднано в складі Польщі. Українські землі поділялися на воєводства: Руське, Белзьке, Подільське, Волинське, Брацлавське, Київське та Підляське. Їх очолювали призначені урядом воєводи. Вони керували шляхетським ополченням, головували на місцевих сеймах і наглядали за діяльністю шляхетських земських судів.

Воєводства поділялися на повіти. Винятком було Руське воєводство, яке поділялося на землі, а ті, у свою чергу, - на повіти.

1635 р. у складі Польщі було створено ще одне українське воєводство - Чернігівське.

Роздивіться карту на с. 27 і дайте відповіді на запитання. 1. Які українські землі перебували у складі Польщі до Люблінської унії 1569 р.? 2. Які українські землі увійшли до складу Королівства Польського за Люблінською унією? 3. Які нові воєводства було утворено на українських землях у складі Королівства Польського після Люблінської унії? Які міста були їхніми центрами? 4. У складі яких держав перебувала решта українських земель? 5. З якими державами сусідила Річ Посполита на сході та півдні? 6. Які з держав перебували в залежності від Османської імперії наприкінці XVI ст.?

Скасування міждержавного кордону сприяло активному переселенському рухові. На Волинь і Київщину рушила галицька шляхта, яку вабила служба при княжих дворах. Простолюд переселявся на незаселені терени Брацлавщи-ни та Київщини, що сприяло господарському освоєнню цих земель. Невпинно зростала кількість міст. Чимало міст мали магдебурзьке право, що сприяло пожвавленню ремесла й торгівлі. У нових містах на південно-східному прикордонні будували оборонні замки, які відігравали важливу роль у захисті від нападів із Криму.

Українські землі в XVI - першій третині XVII ст.

Через Польщу в Україну проникали ідеї Відродження, реформації та контрреформації. Поширювалася західноєвропейська система освіти. Не маючи власної вищої школи, українці навчалися в європейських університетах, долу-чаючися до наукових і мистецьких досягнень. Утім, поширення західноєвропейських культурних впливів не означало відмову від споконвічних традицій.

Водночас Люблінська унія сприяла розширенню польського землеволодіння. Це супроводжувалося прискоренням закріпачення селян, ускладненням соціальних стосунків, загостренням релігійної ситуації через поширення католицизму. Одним із найістотніших негативних наслідків унії стала полонізація української шляхти.

Полонізація - процес насаджування польської мови та культури населенню, що належить до іншої етносу, з метою асиміляції.

ПІДСУМОВУЮЧИ ВИВЧЕНЕ

ВИСЛОВІТЬ ВЛАСНУ ДУМКУ ЩОДО ЗАПРОПОНОВАНИХ ТВЕРДЖЕНЬ

У середині XVI ст. на Люблінському сеймі відбулося об'єднання Великого князівства Литовського і Королівства Польського у єдину державу Річ Посполиту. Цій події сприяла низка внутрішніх і зовнішніх чинників.

Ставлення до процесу об'єднання двох держав, а також бачення майбутнього державного устрою Речі Посполитої у представників української, литовської та польської шляхти було різним.

Унаслідок Люблінської унії постала федеративна держава - Річ Посполита, влада в якій належала виборному королеві та спільному двопалатному литовсько-польському сеймові.

Більшість українських земель унаслідок унії опинилася під контролем Королівства Польського, що спричинило адміністративно-територіальні та соціально-економічні зміни.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. З якого документа наведено уривок? Про які зміни в управлінні державою йдеться? «Польське королівство і Велике князівство Литовське становлять неподільне тіло, одно зібрання, один народ... Головний сейм завжди повинен бути один, а не окремі; крім

того, повинен бути один ніколи не роздільний сенат для всіх справ і потреб тих народів і ніколи вже не повинен він бути іншим, тобто не повинен складатися лише з сенаторів того чи того народу».

2. Установіть хронологічну послідовність подій.

► Люблінська унія ► об'єднання Королівства Польського та Великого князівства Литовського в Річ Посполиту ► початок Лівонської війни ► Кревська унія ► утворення Руського воєводства.

3. Які з названих воєводств відійшли до складу Королівства Польського після Люблінської унії?

Белзьке; Брацлавське; Волинське; Київське; Подільське; Руське.

4. Виберіть слова та словосполучення, які доречні в розповіді про початок доби польського володарювання на українських землях. Свій вибір поясніть.

Католицизм; монгольська навала; вальний сейм; Грюнвальдська битва; Мукачівський замок; шляхетська республіка; султан Сулейман І; король Сигізмунд ІІ Август.

5. Дайте відповіді на запитання.

► Що змушувало схилятися до унії з Польщею Велике князівство Литовське? ► Як ставилися до унії українські князі й магнати? ► Які обставини спонукали українську знать переходити до табору прихильників об'єднання Великого князівства Литовського й Королівства Польського?

6. Аналізуючи події Люблінського сейму, відомий український історик М. Грушевський писав: «Прославлений пізніше як акт любові, братерства, пожертвування, в дійсності цей сейм був ланцюгом насильств на чужих переконаннях, на чужих правах, довершених пресом державної власті й тяжких політичних обставин».

Чи погоджуєтеся ви з думкою відомого історика? Відповідь обґрунтуйте. Знайдіть у тексті параграфа підтвердження чи спростування слів М. Грушевського.

 

 

Це матеріал з підручника Історія України 8 клас Власов, Панарін, Топольницька (2021)